Постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 №263/6567/17

адвокатское бюро гроно

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 263/6567/17

Провадження № 14-631цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача Лященко Н.П., суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 2 червня 2017 року (суддя Шевченко О. А.) та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 5 липня 2017 року (судді Биліна Т. І., Лопатіна М. Ю., Принцевська В. П.) у цивільній справі за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення з арбітражного керуючого ОСОБА_4 вихідної допомоги у зв’язку зі звільненням,

УСТАНОВИЛА:

У травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з арбітражного керуючого ОСОБА_4 вихідної допомоги у зв’язку зі звільненням.

На обґрунтування своїх вимог заявник посилався, зокрема, на те, що він перебував у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством «Азовзагальмаш» (далі — ПАТ «Азовзагальмаш»). 9 лютого 2017 року його було звільнено, але при цьому з ним не проведений повний розрахунок.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 2 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 5 липня 2017 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення з арбітражного керуючого ОСОБА_4 вихідної допомоги. Роз’яснено заявнику право на звернення із заявою до Господарського суду м. Києва, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство ПАТ «Азовзагальмаш».

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 2 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 5 липня 2017 року, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження в справі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що вимоги пред’явлено ним не до ПАТ «Азовзагальмаш», щодо якого порушено процедуру про банкрутство, а до арбітражного керуючого. Частиною другою статті 47 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі — Закон № 2343-XII) передбачено, що вихідна допомога звільненим працівникам боржника виплачується безпосередньо арбітражним керуючим у встановленому порядку з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У відзиві на касаційну скаргу арбітражний керуючий ОСОБА_4 посилався на те, що виплата відповідних грошових коштів відноситься до повноважень керівництва боржника, повноваження якого не припинялись, а тому заявник повинен звернутись в порядку передбаченому статтею 23 Закону № 2343- XII. У зв’язку із цим просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ«Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі — Закон № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року справу отримав Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб’єктної юрисдикції.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII) питання про передачу справи на розгляд палати, об’єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об’єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п’ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 18 грудня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2019 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судова юрисдикція — це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб’єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до вимог статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення заявника до суду та розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Аналогічна норма міститься й у статті 19 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII).

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Пунктом 7 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК України, у редакції, чинній на час звернення заявника до суду та розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій)було передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов’язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов’язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до частини дев’ятої статті 16 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення заявника до суду та розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій) справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Аналогічна норма міститься й у пункті 7 частини першої статті 20 ГПК України (у редакції Закону № 2147-VIII) та в частині четвертій статті 10 Закону № 2343-XII.

Аналіз вищезазначених норм закону дозволяє дійти висновку, що усі майнові спори з вимогами до боржника, щодо якого порушено процедуру про банкрутство, підвідомчі тому господарському суду, що порушив справу про банкрутство боржника.

Отже, правильними є висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що цей спір підвідомчий господарському суду, оскільки ухвалою Господарського суду м. Києва від 20 квітня 2016 року порушено провадження у справі № 910/3262/16 про банкрутство ПАТ «Азовзагальмаш» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

При цьому посилання в касаційній скарзі заявника на те, що спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки вимоги ним пред’явлено не до боржника, щодо якого порушено процедуру про банкрутство, а до арбітражного керуючого, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Частиною другою статті 47 Закону № 2343-XII передбачено, що вихідна допомога звільненим працівникам божника виплачується арбітражним керуючим у встановленому порядку з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 1 цього Закону арбітражний керуючий — це фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор із числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Арбітражний керуючий прирівнюється до службової особи підприємства — боржника (частина друга статті 4 Закону № 2343-XII).

З огляду на зазначене можна дійти висновку про те, що вимоги про стягнення вихідної допомоги у зв’язку зі звільненням працівника до боржника, щодо якого порушено процедуру про банкрутство, слід пред’являти не до арбітражного керуючого, а до боржника (ПАТ «Азовзагальмаш») в особі арбітражного керуючого, оскільки останній діє від імені боржника як уповноважений його представник.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що заявлені вимоги щодо стягнення вихідної допомоги при звільненні з боржника, відносно якого порушено процедуру про банкрутство, підвідомчі господарському суду, у проваджені якого перебуває справа про банкрутство, і не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи викладене, ВеликаПалата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій — без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат ВеликаПалата Верховного Суду не здійснює.

Керуючись статтями 400, 402-404, 409, 410, 416ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 2 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 5 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.П. Лященко Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко В.В. Британчук Л.І. Рогач Д.А. Гудима І.В. Саприкіна В.І. Данішевська О.М. Ситнік О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич О.Р. Кібенко О.Г. Яновська В.С. Князєв

Джерело: ЄДРСР