Поділ приватизованого нерухомого майна між подружжям

0001Цією статтею я розпочинаю серію публікацій на тему поділу спільного майна подружжя. Перша стаття із серії присвячена поділу спільного майна, яке набуте одним із подружжя в порядку приватизації. Такий поділ має хронологічну специфіку, чому і присвячено мою сьогоднішню статтю.

Розпочнемо із основних засад поділу спільного майна подружжя. За загальним правилом, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу), що випливає зі статті 60 Сімейного кодексу України. У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором відповідно до положень статті 70 Сімейного кодексу України. Слід відмітити деякі особливості поділу спільного майна подружжя, як наприклад:

  1. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї.
  2. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
  3. Можливість присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно.

З викладеного вище зрозуміло, що питання про поділ спільного житла або спільної земельної ділянки не видається складним питанням. Винятки становлять поодинокі і нетипові для української правової системи випадки, коли між подружжям укладено шлюбний договір або інший, передбачений законом договір, у якому вони врегулювали свої майнові відносини.

Проблема набуває іншого змісту, коли житло набуте одним із подружжя у порядку приватизації або земельна ділянка отримана одним із подружжя із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Стаття 57 Сімейного кодексу України визначає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

  1. майно, набуте нею, ним до шлюбу;
  2. майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
  3. майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
  4. житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
  5. земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Це означає, що приватизоване житло, або земельна ділянка не підлягають поділу між подружжям, навіть якщо це майно і набуте за час шлюбу. Однак, приватизоване нерухоме майно набуло статусу особистої приватної власності дружини або чоловіка тільки з 13 червня 2012 року. Це стало можливим завдяки Закону України «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка», який набрав чинності саме 13 червня 2012 року. У зв’язку із цим виникає проблемне питання: «Чи підлягає поділу житло або земельна ділянка, набуті за час шлюбу, але приватизовані до 13 червня 2012 року?».

Звернемо увагу на судову практику з цього питання. Так, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вирішено питання про поділ квартири між подружжям. Суд зазначив, що положення пункту 4 частини 1 статті 57 Сімейного кодексу України про те, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є житло, набуте нею, ним під час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», набрало законної сили 13 червня 2012 року. Оскільки частина спірної квартири набута відповідачем у власність до 13 червня 2012 року, то положення пункту 4 частини 1 статті 57 Сімейного кодексу України на дані правовідносини не поширюються. Такий висновок суду однозначно вказує на те, що житло або земельна ділянка, набуті одним із подружжя за час шлюбу, але у порядку приватизації до 13 червня 2012 року, підлягають поділу на загальних підставах.

Такий висновок узгоджується із положенням статті 58 Конституції України, яка визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Дізнатися більше про юридичні послуги, які я надаю у сфері сімейних правовідносин, можна тут.