Поділ майна подружжя, що використовується у підприємницькій діяльності

Продовжую серію статей на тему поділу майна подружжя. У попередній статті розглядалося питання поділу житла та земельної ділянки, набутих одним із подружжя в порядку приватизації.

Сьогоднішня стаття присвячена питанню поділу майна, яке використовується одним із подружжя у підприємницькій діяльності. Увагу буде приділено майну, яке використовується фізичною особою-підприємцем, а також майну, що внесене одним із подружжя до статутного фонду приватного підприємства та товариства з обмеженою відповідальністю.

Розберемося із загальними принципами. Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Сімейного кодексу України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Підставами набуття права спільної сумісної власності подружжя є юридично визначений факт шлюбних відносин або проживання чоловіка і жінки однією сім’єю. Одним із видів розпоряджання власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення господарської діяльності, крім випадків, встановлених законом. Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина 1 статті 3 Господарського кодексу України).

Тепер припустимо, що один із подружжя, який є фізичною особою-підприємцем, використовує у своїй підприємницькій діяльності об’єкт нерухомого майна. Якщо між цим подружжям у подальшому виникне необхідність поділу майна, у тому числі і того, що використовується у підприємницькій діяльності, то постає закономірне питання: «Чи підлягає поділу між подружжям об’єкт нерухомого майна, що використовується фізичною особою-підприємцем в його діяльності?».

Для того, щоб дати правильну відповідь на це питання, слід враховувати такі фактори:

  1. чи майно набуте одним із подружжя за час шлюбу, чи до нього;
  2. чи майно набуте за рахунок спільних коштів, чи за рахунок особистих коштів того з подружжя, який використовує це майно у своїй діяльності;
  3. чи на момент поділу це майно використовується в підприємницькій діяльності одним із подружжя, чи таке використання припинено.

Важливо врахувати також те, що відповідно до частини другої статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець, яка перебуває в шлюбі, відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна. Тому майно фізичної особи-підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичною особою-підприємцем) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів. Тобто, використання одним із подружжя зазначеного майна для здійснення підприємницької діяльності може бути враховано при обранні способу поділу цього майна. Такого ж правового висновку дійшов Верховний суд України у своїй постанові від 11 березня 2015 року №6-21цс15.

Тепер припустимо, що один із подружжя вніс майно до статутного капіталу приватного підприємства або товариства з обмеженою відповідальністю.

Судова практика в питанні поділу між подружжям майна, що внесене до статутного капіталу приватного підприємства або товариства з обмеженою відповідальністю, послідовна та притримується тієї ж позиції, що і у справах про поділ майна, що використовується фізичною особою-підприємцем у своїй діяльності. Однак, питання поділу майна матиме свою особливість, оскільки воно пов’язане з корпоративними відносинами, які існують між одним із подружжя, а саме засновником (учасником) юридичної особи, та власне юридичною особою.

Так, у постанові Верховного суду України від 19 лютого 2014 року №6-5цс14 зазначено, що в разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, учасником якого є один із подружжя, майно переходить у приватну власність цього підприємства. У свою чергу, в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов’язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства. Також, Конституційний суд України у своєму рішенні від 19 вересня 2012 року №17-рп/2012 зазначив, що статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об’єктом їх спільної сумісної власності.

З усього наведеного вище можна зробити висновок, що майно, яке безпосередньо використовується одним із подружжя при здійсненні підприємницької діяльності, або внесене ним до статутного фонду приватного підприємства або товариства з обмеженою відповідальністю є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу на загальних підставах, якщо майно набуте за час шлюбу, майно набуте за рахунок спільних коштів подружжя, майно не є особистою приватною власністю одного з подружжя.

Дізнатися більше про юридичні послуги, які я надаю у сфері сімейних правовідносин, можна тут.